"Рідна мова не полова, - сказала мати й додала, - поважай її".
ні
«Справжнісіньке старе одоробло", – скрушно говорила мама, – Воно ще й червоного кольору.»
ні
«Я чув про це, – сказав він і додав: – А хто не чув...»
так
«Знаю, що по закону, – сердито відповів на те Лозовий і додав. – Вишняку шкода».
ні
Тут поет не втерпів: «Хто там»?
ні
«Наклейку треба здерти», – мовила мама, оглядаючи автомобіль.
так
«Дівчата, що ви! – заступився тато за свою обраницю: - Червоні машини здалеку видно».
ні
«Я йду по сіль, – Климко показав на білі гори: – Мені треба солі".
ні
«Мій друже, сідай скоріше за кермо» – розпорядилася вона.
ні
«Хочеш, я вгадаю, куди ви їдете? – спитав він, окинувши оком Наталку. – У Берестечко".
так
Промовила конвалія: «Прощай, гаю милий!»
так
Усміхнувшись, гукнув подорожній, – «Здоровенькі були, пастушки!»
ні