Вона ж свій злочин визнала прилюдно! Бо, як до Гриця, мертвого, припала, казала все – як зілля те копала, як полоскала, як його варила і як уранці Гриця отруїла.
Про Марусю Чурай на суді
Вона ж співала, наче голосила, на себе кари божої просила. Співала так, як лиш вона уміла! А потім враз – неначе заніміла.
Про Марусю Чурай на суді
любила, справді, вірно і давно, тоді його із ревнощів убила, підсипавши отрутуу вино.
Горбань про Марусю на суді
Мовчить, бо стидно. Бачив бог із неба. Я знаю все, так наче там була. В ту ніч вона сама його до себе, розпутниця, обманом затягла.
Бобренчиха про Марусю на суді
Ця дівчина... Обличчя, як з ікон. І ви її збираєтесь карати?!
Запорожець захищає Марусю на суді
Чужа душа – то, кажуть, темний ліс. А я скажу: не кожна, ой не кожна! Чужа душа – то тихе море сліз. Плювати в неї – гріх тяжкий, не можна.
Чураїха про дочку Марусю на суді
Важкий закон. І я його не зрушу. До цього болю що іще додам? Вона піснями виспівала душу. Вона пісні ці залишає нам.
Іван Іскра про Марусю
Звитяги наші, муки і руїни безсмертні будуть у її словах. Вона ж була як голос України, що клекотів у наших корогвах!
Іван Іскра про Марусю
А вечір довгий, хуртовина струже. Дівчата гомонять про те, про се. В розмові я, сказати б, то не дуже. А в пісні можу виспівати все.
Маруся Чурай
Не помста це була, не божевілля. Людина спрóста ближнього не вб’є. Я не труїла. Те прокляте зілля він випив сам. Воно було моє.
Маруся Чурай
Чотири годи бувши у походах, ні в чим нагани жодної не мав. Був на Пиляві, і на Жовтих Водах, і скрізь, де полк Полтавськийвоював.
Горбань про Гриця Бобренка
Під Берестечком бився ти сміливо. Під Зборовом також і над Пилявою Своє ім’я ти не покрив не славою.
Маруся про Гриця Бобренка
… ж, він міряв не тією міркою, В житті шукав дорогу не пряму. Він народився під такою зіркою, що щось в душі двоїлося йому.
Характеристика Гриця Бобренка
А він такий, що він брехать не буде. …був чесний, не якийсь бабій. Він сам казав, що вже її забуде. У домі в нас він був уже, як свій. Оце у восень мали ми побратись.
ХарактеристикаГриця Бобренка
То – козак. Таке нещастя хоч кого знеможе. Це ж можна тут рішитися ума. Любив же він Марусю, не дай боже! Тепер сидить, лиця на нім нема.
Івана Іскра на суді
А слово скаже – з пам’яті не викинеш. А більш мовчить, не щедрий на слова. Таке обличчя, зразу і не звикнеш, – різке, як меч. Тонке, як тятива.
Характеристика Івана Іскри
