А вечір довгий, хуртовина струже. Дівчата гомонять про те, про се. В розмові я, сказати б, то не дуже. А в пісні можу виспівати все.

Під Берестечком бився ти сміливо. Під Зборовом також і над Пилявою Своє ім’я ти не покрив не славою.

Все скаржилась, ходила якось боком. Кляла ... на усі лади. А ненаситна! – що нагледить оком, то дзьобом так і вихопить з води.

Ця дівчина... Обличчя, як з ікон. І ви її збираєтесь карати?!

Вона ж свій злочин визнала прилюдно! Бо, як до Гриця, мертвого, припала, казала все – як зілля те копала, як полоскала, як його варила і як уранці Гриця отруїла.

… ж, він міряв не тією міркою, В житті шукав дорогу не пряму. Він народився під такою зіркою, що щось в душі двоїлося йому.

Чужа душа – то, кажуть, темний ліс. А я скажу: не кожна, ой не кожна! Чужа душа – то тихе море сліз. Плювати в неї – гріх тяжкий, не можна.

… не те щоб хорувала, ні, то вже вдача. Все, було, невлад, все їй не так, і чоловік, і хата. Все щось болить, то груди, то живіт. Така була висока і цибата, як чапля з Перещепинських боліт.

А він такий, що він брехать не буде. …був чесний, не якийсь бабій. Він сам казав, що вже її забуде. У домі в нас він був уже, як свій. Оце у восень мали ми побратись.

У нього скроні в срібній папороші. Буває так, що слава на дурняк, а в нього слава за великі гроші. Йому добро сааме іде у двір.

А слово скаже – з пам’яті не викинеш. А більш мовчить, не щедрий на слова. Таке обличчя, зразу і не звикнеш, – різке, як меч. Тонке, як тятива.

Мовчить, бо стидно. Бачив бог із неба. Я знаю все, так наче там була. В ту ніч вона сама його до себе, розпутниця, обманом затягла.

Чотири годи бувши у походах, ні в чим нагани жодної не мав. Був на Пиляві, і на Жовтих Водах, і скрізь, де полк Полтавськийвоював.