«Чоловік сей був у короткій старенькій свитині, у полотняних штанях, чоботи шкапові, протоптані, і пучки видно. Хіба по шаблі можна б догадатися, що воно щось не просте: шабля аж горіла од золота..."

«Вона, голубонька, справді рознемоглась. Не жартами здавались їй химерні речі запорожця: вона боялась, щоб не вхопив він її, як шуляк, і просила матері позащіпати кругом двері».

«Невже ж на те козаки воювали і кров свою проливали, щоб пропала козацька слава порошиною з дула?»

«…був собі не значний товариш, да за свою щиру службу старому Хмельницькому мав велику в його повагу і шанобу»

«Хата, піч, подушки — ото вам і все щастє. А козакові поле не поле, море не море, щоб ізнайти долю. Козацька доля в бога на колінах».

«…був воїн уроди, возраста і красоти зіло дивної" (пишуть у літописах); був високий, огрядний собі пан, кругловидий, русявий; голова в кучерях, як у золотому вінку; очі ясні, веселі, як зорі..."

Хто звелів посадити Іванця Брюховецького "верхи на свиню да й провезти по всьому Гадячу"?

Вітання запорожців одне з одним у степу нагадувало зустріч...

" А чого нам, бгате, до Вкгаїни?Хіба нам нічого їсти або пити..."

Посеред двору, де мешкав Гвинтовка, стояв стовп, до срібного кільця якого міг прив'язати коня тільки...

«Хоть він був і значний козак, да не против гетьмана; хоть він був юнак уродливий, да не против Сомка».

Старим дідом називав П. Куліш...